Хвороба Альцгеймера: актуальна інформація
Хвороба Альцгеймера (ХА) – прогресуюче нейродегенеративне захворювання та найпоширеніша причина деменції. Вона характеризується поступовим погіршенням пам’яті, інших когнітивних функцій, поведінки та здатності людини до самостійної повсякденної діяльності. Ризик захворювання суттєво зростає з віком, однак хвороба Альцгеймера не є нормальним проявом старіння.
Всесвітній день боротьби з хворобою Альцгеймера відзначають щороку 21 вересня. Його мета – підвищення обізнаності суспільства про хворобу Альцгеймера та інші форми деменції, привернення уваги до важливості ранньої діагностики, своєчасного лікування, реабілітації та підтримки пацієнтів і їхніх родин. Вересень також традиційно проводиться як Всесвітній місяць обізнаності про хворобу Альцгеймера.
Головний акцент: деменція – не є нормальна частина старіння. Раннє розпізнавання когнітивних змін дає можливість своєчасно провести діагностику, розпочати терапію та довше підтримувати функціональну незалежність і якість життя людини.
Сучасні уявлення про патогенез хвороби Альцгеймера. Ключовими патологічними процесами є накопичення β-амілоїду з утворенням амілоїдних бляшок та патологічно зміненого тау-білка з формуванням нейрофібрилярних клубків. Важливе значення також мають нейрозапалення, синаптична дисфункція, оксидативний стрес, судинні фактори та поступова втрата нейронів. Патологічні зміни можуть починатися за багато років до появи клінічної деменції.
Клінічні прояви. Найтиповішим раннім симптомом є порушення запам’ятовування нової інформації. Надалі можуть виникати труднощі з орієнтацією у часі та просторі, підбором слів, плануванням і виконанням складних дій, розпізнаванням предметів та людей. Прогресування захворювання призводить до зниження самостійності, а на пізніх стадіях – до значної залежності від сторонньої допомоги. Частими є поведінкові та психологічні симптоми: апатія, тривога, депресивні прояви, дратівливість, порушення сну, а на пізніших стадіях – психотичні симптоми.
Сучасна діагностика. Діагноз уже не ґрунтується лише на оцінці пам’яті. Застосовують MoCA, MMSE, нейропсихологічне тестування, оцінювання повсякденного функціонування, лабораторні дослідження та МРТ головного мозку. Особливого значення набули біомаркери хвороби Альцгеймера: визначення амілоїду і фосфорильованого тау в цереброспінальній рідині, амілоїдна та тау-ПЕТ. Одним із найважливіших сучасних напрямів є розвиток аналізів крові на фосфорильований тау (p-tau), які поступово розширюють можливості ранньої та менш інвазивної діагностики.
Лікування. Симптоматична терапія включає інгібітори ацетилхолінестерази (донепезил, ривастигмін, галантамін) та мемантин. Важливою зміною останніх років стала поява антиамілоїдної моноклональної терапії, здатної впливати на біологічний механізм захворювання. Зокрема, lecanemab і donanemab застосовуються в окремих країнах для ретельно відібраних пацієнтів із ранньою симптоматичною ХА та підтвердженою амілоїдною патологією. Така терапія не виліковує деменцію, але може сповільнювати клінічне прогресування; вона потребує спеціального відбору та моніторингу, зокрема через ризик ARIA – амілоїд-асоційованих змін на МРТ.
Профілактика та реабілітація. Сучасний підхід передбачає контроль модифікованих факторів ризику: артеріальної гіпертензії, діабету, дисліпідемії, ожиріння, куріння, недостатньої фізичної активності, порушень слуху, соціальної ізоляції та депресивних симптомів. Рекомендовані регулярна фізична активність, когнітивна й соціальна активність та корекція сенсорних порушень.
Реабілітація є важливою складовою ведення пацієнта: фізична терапія спрямована на підтримання мобільності, сили, рівноваги та профілактику падінь; ерготерапія – на максимальне збереження незалежності в ADL; когнітивні та комунікативні втручання – на підтримання функціонування. Основний сучасний принцип – не лише корекція когнітивного дефіциту, а максимально тривале збереження функціональної незалежності, участі та якості життя пацієнта і підтримка його родини.
Підготувала Ольга Блага
